кичеренок

кичеренок
Ки́черенок:
-- пальцевий суглоб [14]
-- сустав, суглоб [15]
-- щиколотка [I]
ки́черенок: щиколонокъ [ІФ,1890]
-- «Кичеренок» (пальцевий суглоб): «Волю з голоду згинути, волю свої руки по кичеренки проробити, аніж маю слухати, що мій рідний тато таке гадає про свою дитину!» (151) пояснено «щиколотка». У словнику Грінченка (т. IV, стор. 525) «щиколотка» відсилається під «щиколодка», де воно пояснене російським «щиколотка». Рос. «щиколотка» в рос.-укр. словнику АН УРСР (1948 р.) відіслане під «лодыжка», про яку в словнику рос. мови AH СССР [Словарь русского языка. Академия наук СССР, Ин-т рус. языка, т. II, стор. 264]. сказано: выступающие по бокам ноги сочленения костей голени с костями стопы, щиколотка». У словнику Желехівського6 під «кичеренок» подано «Fingergelenk; verkümerter Finger, Rudiment». Але не тільки словник Желехівського повинен був насторожити авторів пояснень. Це саме міг зробити контекст оповідання на стор. 280: «Підняв догори руку, на котрій усі пальці були поврізувані по перший кичеренок», що вже без найменших сумнівів свідчить, що «кичеренок» — не «щиколотка», а фарангальний суглоб [Є. Желеховский, Малоруско-німецкий словар, т. І, стор. 344]. Походження слова «кичеренок» неясне. Його можна виводити від бойківських «кичера» 1) гора; 2) горб; 3) пасовище, заросле кущами, місце, де пасуть худобу або «кичерка» 1) невелика гора; 2) поле нагорі; 3) лиса гора, які .мають відповідники в словацькому «kyčer» (крута, пуста гора), сербо-хорватському «кичер» (живописна скала) та болгарському «кичер» (ліс). Різниця в значенні в болгарській мові не істотна, оскільки поняття «гора» та «ліс» часто змішуються в південнослов’янських мовах, пор. болг. та сербо-хорв. гора — 1) ліс; 2) гора. Первісно «кичера» означала покриту лісом гору з лисим, оголеним верхом, що нагадує лису голову. Якщо поглянути на пальцеві суглоби під час зігнення пальців, легко помітити, що вони нагадують горбки. На тій підставі й могла виникнути семантична транспозиція: гора > горбок> суглоб. [Може коментаторів слова «кичеренок» збив з пантелику словник Грінченка, в якому щиколоток також пояснений невірно. З ілюстрації, доданої до згаданого слова, виникає, що це міра, рівна довжині пальцевої кістки від суглоба до суглоба (IV, 525), а з викладу значення виникає, що це рос. «лодыжка», тобто кістка над стопою]. Але й походження «кичери» не ясне. Одні, наприклад, Тіктін [R.Тіktin, Dictionar romän-german. Bukuresci, 1903, t. I. стор. 338], Кринжала [D. Cranjala, Rumunské vlivy v Karpatech, V Prace. 1938, стор.331] та Махек [V. Machek, Etymologicky slovnik jazyka ceskeho a slovenskeho. Praha, 1957, стор. 252] вважають це слово похідним від слов’янського «кука» (чуприна; коса), інші, наприклад Валек [Casopis Moravského Muzeum Zemského, t. X, стор. 138—139], — запозиченням з румунської «chica». Зі семантичних міркувань найкраще, é здається, виводити бойк. «кичеренок» від алб. «kič» (суглоб), яке разом зі словами пастушої культури могло перекочувати в Карпати, де ускладнилося суфіксом -ер- за аналогією до «ятер», «ятерь», «ятір», «кич-ер-а», «дівер» і под. та змішалося з місцевою слов’янською «кичерою», диференціюючись суфіксами -єн- (пор- «зел-ен-ий», «шал-ен-ий») та -ок. Таким чином, «кичеренок» був би результатом контамінації алб. «kič» та місцевої «кичери». [MО,I]

Толковый украинский словарь. 2014.

Нужно решить контрольную?

Полезное



Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»